Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

В матриці рядки являють собою програмні результати навчання, а стовбці - компоненти освітньої програми. Кількість знаків “+” відображає вплив компонента на формування програмного результату навчання (наприклад, модуль К2 має значно більший вплив на формування ПРН2, ніж модуль Кm).

При такому представленні зручно проводити аналіз матриці результатів навчання. Наприклад:

- матриця містить порожній рядок: запланований результат навчання не засвоюється в процесі навчання за даною програмою (не відображений в жодному компоненті);

- мало заповнений рядок: засвоєння запланованого результату навчання є під загрозою (залежить лише від одного-двох компонент);

- занадто заповнений рядок: запланований результат навчання домінує в програмі, можливо, коштом інших;

- мало заповнений стовбець: компонент не вносить істотного вкладу в програму.

Такий аналіз дає змогу виявити слабкі місця в освітній програмі, внести необхідні зміни в склад і зміст компонент освітньої програми. Аналіз необхідно повторювати після кожної ітерації оновлення програми.

Ще одним важливим моментом в процесі проектування освітньої програми є прийняття рішення щодо її модуляризації: створювати усі компоненти однакового або кратного кредитного виміру (ЄКТС рекомендує обсяги 5 - 10 - 15 кредитів), чи допускати повне різноманіття. В першому випадку ми повинні "підганяти" зміст ─ спочатку визначаємо зміст компонента, а вже пізніше оцінюємо обсяг навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння даного компонента, яке і визначає його кредитний вимір. Кожен спосіб має свої переваги та недоліки (у вітчизняній системі вищої освіти модуляризація ніколи не використовувалася), тому вибір за авторами освітньої програми. Але зазначимо, що новий Довідник користувача ЄКТС настійно рекомендує модуляризувати освітні програми. При цьому головним аргументом є сприяння міжнародній академічній мобільності та зручність оновлення освітньої програми. Це також сприяє спрощенню процедур вільного вибору студентами навчальних дисциплін, що немаловажне і для нас, оскільки згідно із новим Законом України "Про вищу освіту" студенти мають право вибору навчальних дисциплін сумарним кредитним обсягом принаймні 25% від загального обсягу освітньої програми. У такому контексті є логічним проектувати принаймні вибіркові дисципліни однакового або кратного кредитного виміру (часткова модуляризація).

Створення освітніх програм, які передбачають настільки широкий вибір студентами навчальних дисциплін, для абсолютної більшості наших вищих начальних закладів є серйозним викликом, оскільки досвіду нема ні в керівного складу вишу, ні у викладачів, ні в студентів. Дуже легко наробити різноманітних помилок, включаючи втрату професійної цілісності освітньої програми. Тут варто використати досвід програм євробакалавра, у яких вибіркові дисципліни ділять на два види: повністю вибіркові та напіввибіркові (напівобов’язкові). Можна в структурі програм в контексті 25% вибору викоремити орієнтовно 5% - вільний вибір студентами будь-яких дисциплін, включаючи дисципліни, запропоновані іншими кафедрами та інститутами; принаймні 20% - вибір спеціалізаційних блоків дисциплін, сформованих однією або декількома кафедрами в залежності від спеціальності та попереднього досвіду підготовки фахівців даного та близьких напрямів. Такий підхід, з одного боку, дозволяє прибрати певні конфлікти, що виникають при об’єднанні спеціальностей, з іншого – формують культуру (з обох боків – адміністрації/викладачів та студентів) вільного вибору навчальних дисциплін потребує певного часу, і ризики в цьому процесі варто мінімізовувати.

У створенні навчального плану (особливо 3 освітньо-наукового рівня можна передбачати так звані "вікна мобільності" - семестри, протягом яких студенти, як правило, виїжджають на навчання за кордон. При цьому доцільно планувати у відповідному семестрі/навчальному році освітні компоненти із результатами навчання, яких легко досягти за кордоном (наприклад, додаткові/вибіркові курси, мовні курси, стажування/практика, підготовка дисертаційної роботи тощо).

Необхідним елементом перевірки спроектованої освітньої програми на збалансованість та відповідність потребам ринку праці є перевірка охоплення усіх програмних компетентностей компонентами освітньої програми та їх результатами навчання.

Стовбцями матриці є компетентності, а рядками - модулі (компоненти) освітньої програми. Як бачимо, кожен компонент програми сприяє формуванню, як правило, декількох компетентностей, а кожна компетентність формується цілим рядом дисциплін, практик чи проектування. Як і в попередньому випадку, аналіз цієї матриці також дозволяє виявити певні хиби спроектованої програми.

Сьогодні йде процес створення Науково-методичної ради МОН, і незабаром відповідні науково-методичні комісії за галузями знань розпочнуть роботу зі створення стандартів,на які з нетерпінням чекає уся університетська спільнота України.

3.Сутність процесу ліцензування : огляд нормативних документів

Відповідно до ст. Закону України «Ліцензування видів господарської діяльності використовуємо такі терміни:

здобувач ліцензії - суб’єкт господарювання, який подав до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії разом із підтвердними документами згідно з вимогами відповідних ліцензійних умов;

ліцензіат - суб’єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;

ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

ліцензія - документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб’єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії;

ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб’єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами. Інформація має бути своєчасно оприлюднена навчальними закладами і органами ліцензування на своїх офіційних веб-сайтах у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

1) розробляє основні напрями розвитку сфери ліцензування та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

2) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

3) погоджує проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування (у тому числі ліцензійні умови), що розробляються та/або приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

4) здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування;

5) утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

6) має право для цілей Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування отримувати від органу ліцензування копії документів, які стосуються прийнятого ним рішення, що оскаржується до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, та залучати на громадських засадах державних службовців, науковців та інших фахівців (за згодою їхніх керівників) для одержання консультацій та проведення експертизи документів у сфері ліцензування, а також запитувати і отримувати інформацію, документи чи матеріали;

7) видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування тощо.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Обов’язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:

1) розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

2) розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах.

Статею 6 «Повноваження органів ліцензування» визначено право органу ліцензування видавати ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зокрема навчальним закладам для провадження освітньої діяльності у сфері освіти.

Ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Залежно від особливостей провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вимоги ліцензійних умов встановлюються стосовно суб’єкта господарювання загалом та /або відносно кожного місця провадження кожного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:

1) здобувача ліцензії:

- для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код;

- для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дані про місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті, - подається копія цієї відмітки) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;

2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію;

3) бажаний спосіб одержання документів.

До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних вимог;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.

Перелік підтвердних документів встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.

Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії. Орган ліцензування надсилає копію рішення про відмову у видачі ліцензії здобувачу ліцензії у строк, що не перевищує п’яти робочих днів.

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

У разі відмови у видачі ліцензії здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

4.1. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності

Вимоги ліцензійних умов до суб’єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають:

1) вичерпний перелік підтвердних документів, що підтверджують відповідність суб’єкта господарювання вимогам ліцензійних умов, крім документів, які органи влади не можуть вимагати відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги", щодо:

- відомостей про місця провадження господарської діяльності із зазначенням щодо кожного з них виду діяльності (повністю або частково стосовно зазначеного у заяві) або операцій, що за ним провадитимуться;

- відомостей про засоби провадження господарської діяльності;

2) кадрові вимоги щодо:

- мінімальної кількості працівників за окремими посадами (у разі якщо це зумовлено особливостями провадження певного виду господарської діяльності, встановлюються вимоги щодо наявності у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, зокрема у фізичних осіб - підприємців, мінімальної частки кваліфікованих працівників за певними посадами, які уклали трудові договори з ліцензіатом);

- даних про наявність трудових договорів з усіма найманими працівниками;

3) організаційні вимоги щодо:

- зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;

- зберігання протягом строку дії ліцензії документів (копій), які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;

- строку повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних (у тому числі розширення, звуження), зазначених у документах, що додавалися до заяви, який не може бути меншим, ніж один місяць з дня настання таких змін;

- провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, виключно в межах місць провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зазначених у відомостях про них, поданих органу ліцензування згідно з вимогами ліцензійних умов, використання виключно таких місць у провадженні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- провадження виду господарської діяльності виключно з використанням засобів їх провадження, що зазначені у відомостях про них, які подані органу ліцензування згідно з вимогами ліцензійних умов;

- подання передбаченої законом звітності;

- порядку дій ліцензіата у разі планового або позапланового припинення (у зв’язку з неможливістю використання матеріально-технічної бази, виникненням форс-мажорних обставин тощо) провадження ним виду господарської діяльності загалом або за певними місцями провадження такої діяльності та відновлення її провадження;

- забезпечення присутності керівника ліцензіата, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування в установленому законом порядку перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов;

4) технологічні вимоги щодо наявності певної матеріально-технічної бази разом з даними, що дають можливість її ідентифікувати;

5) спеціальні вимоги, передбачені законом, стосовно:

- обмеження щодо суміщення здійснення видів господарської діяльності;

- можливості провадження видів господарської діяльності лише юридичними особами або лише юридичними особами окремих організаційно-правових форм;

- розміру статутного капіталу;

- обмеження щодо здійснення над суб’єктом господарювання контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті Закону України "Про оборону України", та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України.

До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги:

1) щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому;

2) законодавства, обов’язкові до виконання всіма суб’єктами господарювання.

Ліцензійними умовами встановлюються зміст та форма:

1) заяви про одержання ліцензії;

2) документів, що додаються до заяви про одержання ліцензії;

3) опису документів, що подаються для одержання ліцензії;

4) документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності.

У ліцензійних умовах визначаються вичерпні переліки типів місць та засобів провадження господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

4.2. Основні проблеми при ліцензуванні нових освітніх програм

1) учасники проектів ліцензування нових освітніх програм у 2013 році (Міністерство освіти і науки України, Департамент наукової роботи та ліцензування (ДНРЛ) МОН, Експертні комісії МОН, Акредитаційна комісія України (АКУ) та її Експертні ради) мали суттєвий вплив на результативність процесу ліцензування. Це підтверджується таким фактом: на 517 заяв про ліцензування нових освітніх програм (з датою реєстрації від 1 січня до 19 вересня 2013 року) надано лише 254 (49,1%) ліцензії (станом на 8 листопада 2013 року);

2) послідовне посилення переважно формальних вимог до ліцензійних справ ВНЗ вимагало серйозного посилення їх підготовки як в частині кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення (зростання інвестиційно-ресурсних витрат), так і управління відповідними освітніми проектами (якісне відпрацювання складових та тексту ліцензійних справ). Це обумовлено високим рівнем відкликання ліцензійних справ на доопрацювання та відмов за результатами попередньої експертизи (загалом 175 з 517 заяв або 33,8%);

3) складний комплекс об’єктивних та суб’єктивних чинників обумовив масове порушення нормативно встановлених термінів розгляду ліцензійних справ і викликав необхідність врахування цього ризику при розробленні проектів ліцензування нових освітніх програм. Дійсно, частина справ гальмувалась на етапі попередньої експертизи (з 517 заяв про ліцензування освітніх програм, які були подані з 1 січня по 19 вересня 2013 року, станом на 16 жовтня 2013 року не була завершена попередня експертиза 53 справ або 10,3%), причому мова йде не про малі ризики для великої кількості справ, а про великі ризики для певної частини проектів (середній термін розгляду ліцензійної справи (у разі перевищення встановленого двадцятиденного терміну) складав 123 календарні дні). Середній строк розгляду ліцензійних справ нових освітніх програм складав 83 дні, причому встановлений загалом тримісячний термін розгляду було порушено в 94 з 267 розглянутих справ (35,2%);

4) при оцінці проблем з підготовкою ліцензійних справ необхідно враховувати практичний ухил тодішнього етапу розвитку національної системи вищої освіти. Це ілюструється співвідношенням позитивних рішень стосовно ліцензування нових освітніх програм ВНЗ державного сектора (які, передусім, орієнтуються на отримання державного замовлення) і приватного сектора (які орієнтуються на попит на ринку освітніх послуг): практично орієнтовані програми – 1,24 (62/50), фундаментальні освітні програми – 3,05 (64/21) по програмах підготовки бакалаврів, 4,13 (33/8) по програмах підготовки магістрів;

5) відповідальним за підготовку ліцензійних справ необхідно передбачати збільшення затрат часу та коштів на їх супроводження. Це підтверджується високим відсотком заяв, що спіткали ті чи інші проблеми в процесі їх розгляду (від негативного рішення до порушень термінів розглядів), і який складає 62,3% (322/517);

6) варто зазначити, що ВНЗ в той період уникали високої активності щодо відкриття нових освітніх програм (їх кількість за період спостережень значно поступається як кількості навчальних закладів відповідного рівня, так і кількості існуючих напрямів/спеціальностей), що може бути пов’язано з стримуючим характером досліджених вище ризиків та їх перевагою над перспективами розвитку закладів в умовах демографічної та економічної кризи.

Література

1. Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система: довідник користувача/ пер. з англ.; за ред. Ю.М.Рашкевича та Ж.В.Таланової. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 106 с.
2. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
3. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/222-19
4. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. ─ Електронний ресурс. Режим доступу : mon.gov.ua/.../Реформа%20освіти/07-metod-rekomendaczi...
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти». Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248779880

Додаткова